Американська бронетанкова бригада в Європі – склянка на половину повна чи на половину пуста!?

30 березня 2016 року Європейське командування США(US EUROCOM) повідомило про те, що із лютого 2017 року на ротаційній основі у Європі перебуватиме американська бронетанкова бригада. Ні для кого не є секретом те, що такі кроки США приймають у відповідь на агресію РФ проти України, яка непокоїть східні країни-члени НАТО. Розширення Північноатлантичного альянсу за рахунок країн ЦСЄ в 1999-2009 роках, не зважаючи на гучні заяви РФ, було більше політико-дипломатичним чим військовим. Альянс відповідно до Основоположного Акту РФ-НАТО(1997) відмовлявся від створення значної військової інфраструктури чи нарощення військової присутності на території нових держав членів. Однак ревізіоністська політика Кремля у Євроатлантичному регіоні змусила США і НАТО думати над реальним військовим наповненням поняття колективна безпека для країн ЦСЄ. Тому безперечно нещодавні заяви США є прямим відображенням руху у напрямку до стримування РФ.

Такий розвиток подій є логічним наслідком збільшення фінансування програми European Reassurance Initiative(ERI). У лютому 2016 року Білий Дім запросив у Конгресу США рекордні 3,4 млрд. доларів для ERI на наступний фінансовий рік. Паралельно із цим США і далі будуть розміщувати озброєння(усього до 250 танків Abrams, БМП Bradley і гаубиць Paladin) на складах країн ЦСЄ. Загалом це дозволить за планами US EUROCOM на 2017 рік мати в Європі три бригади: бронетанкову, повітрянодесантну і іще одну, яка має на озброєнні бронемашинами Stryker, разом із складованою в Західній Європі зброєю іще на одну бронетанкову бригаду. У рамках цього плану озброєння, яке зараз використовується американськими військами на ротаційній основі в країнах ЦСЄ, буде переміщено на склади в Нідерландах, Бельгії і ФРН. В той час як у рамках програми EAS і присутності бронетанкової бригади на ротаційній основі країни ЦСЄ отримають найсучасніше озброєння для розміщення на власних складах.

Але виникає об’єктивне питання – чи вистачить 3 бригад разом із озброєнням іще на 1 бригаду задля створення необхідного ефекту стримування!? Окрім того США у своєму будівництві в Європі мають враховувати необхідність бути готовими для ведення реальних бойових дій, якщо ефект стримування не спрацює. Із цього питання існує декілька точок зору, що з’явилися у нещодавніх доповідях західних аналітичних центрів. Відповідно до доповіді «Evaluating Future U.S. Army Force Posture in Europe», яку опублікував в лютому 2016 року авторитетний Центр Стратегічних і Міжнародних Досліджень(CSIS), Вашингтону необхідно на додачу до 3 бригад мати розміщеного озброєння на іще одну бронетанкову бригаду на території країн ЦСЄ, а також озброєння іще на 4 бригади, яке необхідно розмістити на території країн Західної Європи. Окрім того відповідно до даної доповіді у Європі на ротаційній основі має бути одночасно дві бронетанкові бригади. Тим самим це дозволить не лише створити необхідний ефект стримування, але і бути готовим для ведення активних бойових дій для виконання 5 статті Вашингтонського договору. Тим самим можна сказати, що нинішні кроки США носять половинчастий характер, якщо порівнювати їх із оцінками доповіді CSIS. Експерти у доповіді говорять про необхідність мати присутність чи хоча б озброєння 8 бригад, в той час як US EUROCOM матиме у 2017 році лише для 4 бригад.

Експерти German Marshall Fund(GMF) у березні 2016 року в свою чергу представили власне бачення того яким потенціалом має володіти Альянс в доповіді «NATO in a World of Disorder: Making the Alliance Ready for Warsaw». На думку авторів доповіді Альянс повинен мати на ротаційній основі щонайменше 2 бригади на східному фланзі – одну у Польщі і одну в країнах Балтії. Тим самим це на думку експертів GMF дозволить хоча б трохи зменшити військові переваги РФ в регіоні, і попередити можливість атаки так званого розриву Сувалки(Suwalki gap), який з’єднує Польщу і країни Балтії і тим самим є найуразливішим місцем в обороні Альянсу. Знову ж таки рекомендації експертів розходяться із реальністю – лише одна бригада буде на ротаційній основі розміщатися в країнах ЦСЄ із 2017 року.

Така половинчастість кроків США може мати декілька пояснень. Перш за все Вашингтон має вибудовувати військову стратегію у регіоні, враховуючи інтереси всіх своїх партнерів. Із одного боку є законні вимоги таких країн як Польща, Румунія, країни Балтії, які чекають конкретного військового наповнення 5 статті Вашингтонського договору. Варшава іще в квітні 2014 року вимагала присутності на постійній основі щонайменше 10 тисяч солдат альянсу. Президент Польщі Анджей Дуда під час візиту до США у нещодавнього рамках Саміту із ядерної безпеки заявив про те, що необхідним мінімумом є постійна присутність сил альянсу хоча б на ротаційній основі. Однак із іншого боку є тверда позиція ФРН щодо необхідності продовження дотримання Альянсом положень Основоположного Акту РФ-НАТО(1997) року щодо недопущення розгортання значних сил Альянсу на постійній основі. Вашингтон же змушений рахуватися із позицією Берліну також, оскільки за цим стоїть питання єдності Євроатлантичної спільноти перед викликом із боку РФ і спроб Кремля будь-яким чином посварити США і ФРН. Врешті решт такі половинчасті кроки США щодо розгортання додаткових сил можуть також бути відображенням посилення асиметричних засобів для попередження чи відбиття агресії РФ. Так в березні 2016 року стало відомо про те, що Естонія отримала від США першу партію ПТРК Javelin. До того ж усі бронемашини Stryker, якими озброєна одна із бригад сухопутних сил США розміщених у Європі, вирішено також озброїти ПТРК Javelin, що тим самим збільшує їх шанси в можливому зіткненні із бронетанковими силами РФ. На останок потрібно згадати також про те, що управління міжнародною кризою передбачає можливість збереження опоненту виходу із ситуації, яку він сам собі створив. Тим самим це попереджує можливе пряме зіткнення. Іншими словами не виключено також, що у Вашингтоні розуміють, що надмірна мілітаризація ЦСЄ може викликати непропорційну реакцію Москви, що переведе протистояння між НАТО і РФ із холодної у гарячу форму. Із іншого боку, на думку аналітичного центру STRATFOR США вистачить і однієї бронетанкової бригади на ротаційній основі для демонстрації готовності виконати 5 статтю Вашингтонського договору. У випадку атаки на країну ЦСЄ будь-який американський батальйон розміщений там понесе жертви, що зробить масштабну відповідь США майже доконаним фактом.

Іншим важливим питанням є можлива відповідь РФ на збільшення військової присутності США у Європі. Москва розглядає можливість реалізувати як симетричні так і асиметричні заходи протидії. До асиметричних засобів можна віднести рішення щодо розгортання у Калінінградській області ОТРК «Іскандер-М»(радіус до 500 км), які могли б нанести удари по стаціонарним цілям таким як склади із американським озброєнням в ЦСЄ на початковій фазі конфлікту. Однак на сьогоднішній день ВПК РФ не може задовольнити повністю потреби армії у цих ракетних комплексах(за 10 років створено лише 6 бригад або ж 72 пускові установки). Тому навіть для навчань у Калінінградській області ОРТК «Іскандер-М» перекидають за допомогою транспортної авіації, як це мало місце у грудні 2014 року. Так само іншим можливим асиметричним заходом є використання РФ у випадку необхідності повітрянодесантних військ. Найбільш масштабніші стратегічні командно-штабні навчання повітрянодесантних військ, що мали місце у березні 2016 року, розглядаються російськими експертами як спроба продемонструвати спроможність проектувати силу у західному напрямку для протидії НАТО без необхідності створення нових постійних баз. Симетрична відповідь РФ передбачає можливість розгортання нових підрозділів у на західному напрямку. У 2016 році стало відомо про плани Кремля створити 3 додаткових дивізії. Однак на думку російського експерта Олександра Гольца такі дії зменшать боєздатність армії РФ, адже при постійних показниках призовників до армії нові частини можуть перетворитися на звичайні склади із озброєнням і виключно офіцерським штатом, що було поширеним явищем до реформи Анатолія Сердюкова. У будь-якому випадку Кремль має необхідний потенціал для відповіді на зростання присутності США у регіоні.

Ситуація із новиною про розміщення додаткової американської бронетанкової бригади із наступного року фіксує низку цікавих тенденцій. Перш за все США планомірно і послідовно реалізують політику щодо відповіді на виклик із боку РФ у регіоні. При цьому Вашингтон намагається знайти непростий баланс між військовими і політичними розрахунками, що створює враження половинчастих рішень. Це також залишає відкритим питання чи виявляться достатніми сили, які США планують розгорнути у Євроатлантичному регіоні, не лише для стримування, але і для можливого ведення бойових дій. Також відкритою на сьогоднішній день залишається реакція РФ на таку поведінку Вашингтона. Загалом же протиборство між Вашингтоном і Москвою зводиться до того чи вдасться обом сторонам уникнути гарячого конфлікту і при цьому задовольнити власні інтереси у процесі протистояння за правила гри в регіоні.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s