Морська далечінь Піднебесної

Події, які відбулися в Південно-Китайському морі протягом декількох останніх місяців, уже можуть претендувати на те, щоб стати поворотним моментом у протистоянні між КНР і США щодо правил гри в цій частині світового океану. Пекін продовжує послідовно реалізовувати свою політику спрямовану на отримання ефективного контролю над цим морем. В той час як Вашингтон стоїть перед непростим завданням формування ефективної стратегії протидії претензіям КНР.

В той час як до свого завершення наближався спеціальний саміт лідерів США і країн АСЕАН(15-16 лютого 2016 року), світ дізнався, що КНР розмістила на острові Вуді 2 батареї системи ППО HQ-9. Цей острів є частиною Парасельських островів, на які, поряд із контролюючою їх КНР, також претендують В’єтнам і Тайвань. Такий крок Пекіну надав іще більшої актуальності проблемі територіальних суперечок у Південно-Китайському морі. Формування спільної позиції із цього питання разом із країнами АСЕАН було однією із головних цілей адміністрації Барака Обами. Цей факт засвідчила Декларація по результатам саміту.

На цьому кроки КНР щодо консолідації контролю над островами  Південно-Китайського моря не завершилися. 22 лютого 2016 року стало відомо, що КНР будує на рифі Картерон високочастотний радар. Цей риф належить до островів Спратлі – іншого об’єкту суперечок у Південно-Китайському морі, на який поряд із КНР також претендують і частково контролюють В’єтнам, Філіппіни, Бруней, Тайвань і Малайзія. А уже наступного дня світові ЗМІ повідомили чергову сенсаційну новину: КНР вдруге розмістила на вже згаданому острові Вуді до 10 винищувачів.

Ці кроки Пекіну можна вважати логічним продовженням попереднього курсу. Так протягом 2014-2015 року КНР займалася перетворенням рифів Південно-Китайського моря на острови шляхом намивання піску. Усього за цей час площу семи рифів було збільшено на 3 тисячі акрів. Це дозволило офіційному Пекіну створити на штучних островах військову інфраструктуру. Поряд із радарами на них були збудовані аеродроми. Тому новий 2016 рік світ зустрів новинами про те, що китайські цивільні літаки декілька разів приземлялися на аеродромі на рифі Фірі Крос(острови Спратлі).

Це все є лише частиною великої стратегії Пекіну щодо Південно-Китайського моря, яка послідовно реалізується із 2009 року. Курс КНР спрямований на встановлення ефективного контролю над усіма лініями комунікацій і торговими потоками. Усього за підрахунками щороку через це море проходить товарів на суму в 5,3 трлн доларів, що складає до 30% від загальносвітових обсягів торгівлі. Від свободи мореплавства у ПКМ залежить не лише нормальне функціонування економік країн Південно-Східної Азії, але і таких країн як Японія, Республіка Корея і Тайвань. Ці розвинені постіндустріальні економіки Північно-Східної Азії критично залежать як від імпорту сировини так експорту готової продукції, що проходить через акваторію Південно-Китайського моря. Тим самим якби Пекіну вдалося повністю реалізувати стратегію щодо встановлення гегемонії у цій частині світового океану це означало б встановлення опосередкованого домінування КНР над усією Східною Азією. Країни регіону залежали б від доброї волі Пекіну у питанні нормального функціонування власних економік, а тому мали б враховувати усі вимоги КНР. Такий розвиток подій змінив би баланс сил не лише в регіоні, але і в світі, а також підірвав би основи діючого ліберального міжнародного порядку.

Це прекрасно розуміють не лише країни Східної Азії, але і США як провідна військово-морська потуга у регіоні після 1945 року. Вашингтон прекрасно усвідомлює, що політика Пекіну щодо встановлення домінування у Південно- і Східно-Китайському морях також спрямована на підрив американського домінування в регіоні.  Тому недаремно у лютому 2016 року Джеймс Клеппер, Директор національної розвідки США, під час презентації Сенату щорічної доповіді щодо ризиків і загроз для національної безпеки вперше(!), говорячи про КНР, охарактеризував цю країну як загрозу регіонального масштабу.

Як наслідок у 2015-2016 роках США значно підвищили активність політики спрямованої на підтримання свободи мореплавства в Східній Азії. Із одного боку Вашингтон продовжує переконувати Пекін щодо необхідності відмовитися від нинішнього курсу у Південно-Китайському морі. Адже цей курс несе ризики виникнення конфлікту між державами регіону із можливістю прямого залучення США. Саме це було частиною меседжу Державного Секретаря США під час візиту до КНР 27-28 січня 2016 року. Теж саму ідею Джон Керрі озвучив і під час візиту до США китайського візаві Ван І під час спільного виступу 23 лютого 2016 року.

Але дипломатія є лише частиною стратегії Вашингтона щодо недопущення домінування КНР у Південно-Китайському морі. Так 27 жовтня 2015 року після довгої трьохрічної перерви США поновили практику проведення операції щодо підтримання свободи мореплавства(FONOP). Такі операції, які здійснюються американцями систематично у різних частинах світового океану із 1980-х років, передбачають прохід військово-морського судна у межах територіального моря без попередження і з ввімкненими бойовими системами. Тим самим такі операції засвідчують те, що США не визнають претензій КНР на територіальне море навколо штучних островів створених ними у Південно-Китайському морі. Наприкінці жовтня 2015 року есмінець ВМФ США USS Lassen(DDG-82) здійснив прохід в межах 12 морських миль між рифами Місчіф і Субі(острови Спратлі), які КНР також перетворила на штучні острови. Але як стало відомо пізніше операція за участю есмінця Lassen була більше схожа на «мирний прохід», який дозволяється міжнародним морським правом, і серед усього іншого передбачає вимкнення радарів і деактивацію бойових систем.

Саме тому для остаточної демонстрації серйозності намірів США уже 30 січня 2016 року інший есмінець ВМФ – USS Curtis Wilbur(DDG-54) – здійснив прохід у межах 12 морських миль від острову Тритон(Парасельські острови). Цього разу прохід корабля відповідав усім вимогам операції щодо підтримання свободи мореплавства, в тому числі щодо ввімкнення бойових систем. Іншими словами цього разу Вашингтон чітко продемонстрував, що не визнає претензії КНР у Південно-Китайському морі.

Однак, на думку таких американських експертів у сфері національної безпеки і оборони як Гаррі Казіаніс чи Ден Ченг, США не вдасться обмежитися лише операціями щодо підтримання свободи мореплавства в Південно-Китайському морі, якщо Вашингтон і справді хоче не допустити встановлення китайської гегемонії. Проблема у тому, що ці операції як такі є більше символічним кроком американської відданості гарантуванню принципів свободи судноплавства у світовому океані. Адже по своїй природі вони не можуть зупинити політику КНР щодо створення штучних островів із подальшою їх мілітаризацією. В кінці кінців такі кроки офіційного Пекіну як розгортання систем ППО і ударних ракетних систем, розміщення винищувачів і створення системи радарів дозволять у майбутньому створити єдину систему для нанесення ударів як по повітряним так і надводним цілям. Ця система створюватиме реальну загрозу для ВМФ і ВПС США, що намагатимуться підтримувати свободу мореплавства в Південно-Китайському морі. Пекін тим самим зможе поставити як США так і країни регіону перед вибором – або визнайте нашу гегемонію над цією геостратегічно критично важливою частиною світового океану, або ризикуйте прямою військовою конфронтацією на завідома гірших умовах. Тому КНР, оголошуючи протести у відповідь на дії США, і далі продовжує політику формування нової стратегічної реальності. При цьому Пекін уникає зараз прямих військових погроз чи демонстрацій у відповідь на дії США, що загрожували б перерости у пряме військове зіткнення. Усе це в кінці кінців дозволить офіційному Пекіну у кращих традиціях власної тисячолітньої стратегічної культури досягти бажаних політичних цілей, не вдаючись при цьому до війни.

Тому США постають перед непростою дилемою щодо формування якісно нової політики для успішної протидії КНР у Південно-Китайському морі. Перші контури можливих кроків США у майбутньому можна побачити у відповідях уже згаданого командувача Тихоокеанського командування США адмірала Гаррі Гарріса під час слухань у сенатському Комітеті у справах збройних сил наприкінці лютого 2016 року. Так у відповідь на запитання щодо доцільності остаточної відміни ембарго США на постачання зброї до В’єтнаму, адмірал Гарріс заявив, що це було б позитивним кроком для стримування КНР. Так само на думку очільника Тихоокеанського командування позитивним кроком було б надання американцями Філіппінам таких же самих гарантій як і Японії у випадку протистояння із КНР за приналежність островів Сенкаку/Даоюйдао. Мова іде про те, що союзна угода між США і Філіппінами 1951 року стосувалася б усіх території під фактичним контролем Маніли. Тим самим це могло б сприяти стримуванню агресивної політики Пекіну проти Філіппін, як найслабшої із держав, що активно залучені у територіальні суперечки у Південно-Китайському морі.

Іншими можливим кроком США, на думку Гаррі Гарріса, було б формування неформальної коаліції із держав, які зацікавлені у підтриманні свободи мореплавства у акваторії ПКМ. Так у Японії протягом 2015 року ішли активні дебати щодо доцільності участі у операціях в Південно-Китайському морі. І хоча офіційний Токіо іще не вирішив чи готовий іти на такий крок, Японія і Філіппіни 29 лютого 2016 року підписали угоду про постачання Манілі оборонного озброєння. Так само в лютому 2016 року Reuters повідомляли про те, що США і Індія ведуть переговори щодо спільних патрулювань у Південно-Китайському морі. І хоча МЗС Індії заперечило це, новини щодо можливого залучення Нью-Делі чи продажу Японією озброєння Філіппінам викликали шквал критики і попереджень із боку Пекіну.

В будь-якому випадку виклик із боку КНР у Південно-Китайському морі вимагає активної і послідовної  політики США для протидії Пекіну. У іншому випадку це море перетвориться на «внутрішнє озеро» під повним контролем КНР набагато раніше ніж у 2030 році. Саму таку дату назвали експерти CSIS у доповіді січня 2016 року щодо політики США у АТР, зроблену на замовлення Конгресу.

Оригінал статті у  випуску газети Дзеркало Тижня(№11 26 березня-1 квітня 2016 року) – gazeta.dt.ua/international/morska-dalechin-pidnebesnoyi-_.html

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s