Тенденції 2015 року у розбудові ядерного арсеналу КНР

China nuclear forces

Протягом 2015 року мали місце численні зміни у всіх сферах, які прямо чи опосередковано пов’язані із міжнародними відносинами. Серед них важливе місце займають якісні трансформації у ядерному арсеналі КНР. При цьому нововведення стосувалися усіх без винятку складових так званої ядерної тріади – компонентів наземного, повітряного і морського базування.

#1 Початок патрулювання стратегічних підводних ракетоносців

Як стверджує щорічна доповідь US-China Economic and Security Review Commission, яка з’явилася у листопаді минулого року, до кінця 2015 року на  бойове чергування мали вийти підводні стратегічні ракетоносці класі JIN(Тип 094). На озброєні цього підводного човна знаходяться ракети JL-2 дальністю 7,4 тисячі кілометрів, що дозволяє завдати удару по континентальній частині США. Усього за даними американської розвідки КНР зараз має 3 чи 4 стратегічних ракетоносці класу JIN(Тип 094), а до 2020 року створити іще 5 таких стратегічних ракетоносців.

А уже в грудні 2015 року газета Washington Times процитувала заяву представників Стратегічного Командування США про те, що немає жодних підстав сумніватися, що китайські стратегічні ракетоносці таки заступили на бойове чергування. При цьому для американських військових нез’ясованим залишається питання того чи наявні на ракетах JL-2 ядерні боєголовки у кораблів, які знаходяться на бойовому чергуванні.

Однак не зважаючи на цей фактор, а також те, що за оцінками американських експертів рівень шумності стратегічних підводних ракетоносців JIN(Тип 094) залишається значним, що автоматично робить їх занадто вразливими для засобів протичовнової боротьби США, початок патрулювання цих кораблів є визначальною віхою у розвитку ядерних сил КНР. Власне вони завершують формування ядерної тріади як такої, адже єдиний стратегічний ракетоносець КНР класу XIA(Тип 092), який було введено у склад флоту у 1987 році, так і ніколи не виходив на бойове чергування через численні проблеми. Усе це дає військово-політичному керівництву КНР усе більше можливостей для нанесення гарантованого удару у відповідь і посилює загальний ефект стримування.

#2 Розгортання боєголовок із РГЧ на МБР

16 травня 2015 року газета The New York Times повідомила про те, що офіційний Пекін вирішив, маючи уже декілька десятиліть технологію щодо перетворення МБР із моноблочних на ракети із роздільною головною частиною, прийняв рішення застосувати ці технології на практиці.

У щорічній доповіді Пентагону щодо військової модернізації у КНР ішлося про те, що було розгорнуто РГЧ на МБР шахтного базування DF-5. Усього КНР має 20 ракет такого типу, що означає збільшення ядерних боєзарядів на цих ракетах як мінімум до 40 одиниць, адже модернізації стосувалася не всіх цих ракет шахтного базування. МБР DF-5 також спроможні нанести удар по континентальній частині США.

Цікаво, що американські експерти визнають, що значною мірою у такій поведінці КНР необхідно звинувачувати США. Адже Вашингтон і далі продовжує програму щодо створення національної системи ПРО, в тому числі адміністрація Барака Обами вирішила у 2013 році збільшити кількість перехоплювачів із 30 до 44. Тому в таких умовах офіційний Пекін, будучи прихильником концепції «мінімального стримування» був змушений розгорнути РГЧ на частині своїх наземних МБР. Лише таким способом можна гарантувати прорив системи ПРО США для гарантованого удару у відповідь.

CNF

#3 Роботи над Бойовим залізничним ракетним комплексом(БЗРК)

21.12.2015 року газета The Washington Free Beacon повідомила про те, що 5.12.2015 року за даними американської розвідки пройшло випробування китайської версії БЗРК. Метою тестування було випробування пускового контейнера на базі МБР DF-41, яка є найсучаснішою твердопаливною ракетою. А уже 31.12.2015 року представники КНР підтвердили факт випробування. Цікаво, що американські експерти у сфері ядерних озброєнь, іще у 2013 році почали говорити про можливі роботи КНР із метою створення власного БЗРК.

Випробування в КНР якісно нової системи озброєння із найсучаснішим носієм ядерної зброї – ракета DF-41 по своїм ТТХ може нести до 10 боєголовок – зможе вивести китайські ядерні сили у принципово іншу площину. Адже до цього лише СРСР/РФ мали БЗРК на базі ракети РТ-23 УТТХ, але на 2007 рік ці системи озброєння були зняті із бойового чергування і знищенні. Однак саме радянські розробки, як стверджує американське видання, лягли в основу китайських розробок – начебто китайцям вдалося перекупити документацію у КБ «Південне», що створювало ракету РТ-23 УТТХ для БЗРК. Тим самим Україна в черговий раз сприяла модернізації і якісному вдосконаленню НВАК КНР.

Так чи інакше але роботи КНР над створенням і розгортанням БЗРК чітко фіксує бажання і надалі диверсифікувати платформи і засоби доставки ядерної зброї, при цьому збільшуючи їх живучість.

#4 Випробування МБР для нового РГРК

За день до тестування систем пускового контейнера для БЗРК у КНР пройшов п’ятий тест МБР DF-41, що є найсучаснішою МБР сухопутного базування. Дана МБР, яка уперше була випробувана у 2014 році, має бути ракетоносієм не лише для майбутнього БЗРК, але і для нового рухомого ґрунтового ракетного комплексу(РГРК). На сьогоднішній день у КНР є РГРК на базі ракети DF-31. Однак новий РГРК на базі DF-41 дозволить не лише кількісно наростити угрупування цього типу платформ, але і дасть можливість розгорнути РГЧ на РГРК – ракета під час грудневого випробування несла дві боєголовки. Тим самим КНР у розбудові своїх ядерних стратегічних сил враховує досвід РФ, що має на озброєнні РГРК «Тополь-М» і «Ярс», які відповідно до угоди СНО-3(2010) не обмежуються жодним чином у регіонах чергування, що робить їх іще більш ефективними щодо виконання функції стратегічного стримування.

#5 Посилення повітряного компоненту ядерних сил

Повітряний компонент ядерної тріади КНР іще не зовсім дотягує до стратегічного характеру – проблема у тому, що як носій(літак Н-6К) так і крилата ракета-носій ядерного боєзаряду(СJ-10К) не можуть створити загрози для континентальної частини США як найбільш вірогідному противнику. Однак навіть за такого розкладу ВВС КНР у процесі навчань відпрацьовують можливість запуску ракет по базі ВМФ/ВВС США на Гуамі. Так наприкінці листопада 2015 року 8 літаків Н-6К у супроводі 3 літаків пройшли над островами Рюкю і направилися на тренування у західній частині Тихого океану. Усе це має тримати у зоні ураження бази США передового базування у регіоні АТР і тим самим створювати необхідний баланс загроз. При цьому слід згадати, що уже на сьогодні у КНР ідуть роботи над новим стратегічним бомбардувальником Н-10, який має гарантувати можливість доставки крилатої ракети до континентальної частини США.

Висновки

Як можна зрозуміти із усіх вище наведених фактів ядерних арсенал КНР у 2015 році пройшов через низку якісних трансформацій. Перш за все вдалося чи не вперше за півстолітню історію країни як ядерної потуги сформувати діючу ядерну тріаду – до цього лише США і РФ після завершення Холодної війни зберігали саме такий принцип компонування ядерних сил. Більше того офіційний Пекін зосередив значну увагу і ресурси на створенні більш надійних платформ і засобів доставки ядерної зброї. Те, що якісно(хоча іще далеко не кількісно) ядерний арсенал КНР уже наближається до провідних ядерних супердержав чи не найкраще підтверджують ідеї російських політологів щодо необхідності у недалекому майбутньому залучати і Пекін до діалогу між РФ і США щодо стратегічних ядерних озброєнь.

Усе це в кінці кінців відповідає задекларованій у КНР концепції щодо необхідності гарантувати наявність для нанесення удару у відповідь – усе це має підтримати необхідний ефект стримування і забезпечити мир для країни.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s