Проект «Північний потік 2» як оцінка з боку ЄС перспектив України

Успішна реалізація інтересів кожної держави у сфері зовнішньої політики означає серед усього іншого необхідність мати «план Б» на випадок, якщо неочікувані обставини якісно змінять середовище міжнародних відносин або щонайменше для отримання додаткових важелів впливу на своїх контрагентів. Не в останню чергу така логіка стосується і сфери енергетики, яка із кінця XIX століття перестала бути виключно економічним питанням, а усе більше почала стосуватися і національної безпеки. До того ж довгостроковий характер відповідних угод у сфері постачання енергоносіїв дає можливість краще зрозуміти те як насправді на майбутнє дивляться ті чи інші держави залежно від конкретної ситуації. Саме із таких позицій необхідно трактувати новину про підписання 4 вересня 2015 року на Східному економічному форумі у Владивостоці юридично зобов’язуючого меморандуму щодо створення проектної компанії New European Pipeline AG для спорудження і управління газопроводом «Північний потік 2». Учасниками нового проекту мають стати окрім «Газпрому», якому належатиме 51% акцій, такі європейській гіганти у сфері енергетики як E.ON, Shell, OMV, BASF/Wintershall, яким має належати по 10% кожній, а також ENGIE, яка отримає 9% акцій. Проектна потужність цього газогону складатиме 55 млрд. м3 газу. А проляже він по тому ж маршруту, що і «Північний потік» − іншими словами точкою входу нового газопроводу у європейську енергетичну систему буде Грайфсвальде(ФРН). Ця подіє насправді є лише однією складовою ширшої стратегії Кремля щодо зведення на нівець транзитного потенціалу України, а отже отримання чергових важелів тиску як на Київ. Так само ця подія гарно фіксує справжні настрої, які панують у країнах ЄС, щодо подальших перспектив України як такої. Але про все по порядку.

Американський політолог Ніколас Гвоздєв у одній із своїх останніх публікацій щодо можливих сценаріїв розвитку подій навколо України відзначив низку цікавих речей. Зокрема він писав: «Не зважаючи на всю риторику щодо цивілізаційної спільності, Україна більше за все має значення для Європи через наявні гео-економічні мотиви – Україна була головною транзитною країною для постачання сировини із Євразії, в першу чергу природного газу, яку Європа потребує для нормального функціонування своєї економіки». Газові війни між Україною і РФ у 2006 і 2009 роках робили усе більше привабливими у очах європейських бізнес кіл ідею прямого постачання газу із РФ до країн ЄС. Частковою реалізацією таких прагнень європейців було завершення будівництва у 2011 році газогону «Північний потік». В той же самий час частка України у транзиті російського газу до Європи постійно зменшувалася із початку XXI століття. При цьому Кремль поставив собі за мету до 2019 року, коли закінчується чинний контракт із Україною на постачання і транзит газу, повністю відмовитися від української ГТС для експорту газу до Європи. Для цієї мети РФ першопочатково планувала спорудити «Південний потік»(потужність до 63 млрд. м3 газу), який би пройшов через Чорне море прямо до країн Балкан і далі на захід до Австрії і Італії. Однак пряме втручання США, яким вдалося «переконати» уряд Болгарії протягом 2014 року, не дало можливість реалізувати проект, не зважаючи на наявність домовленостей із такими країнами як Сербія, Угорщина чи Австрія щодо спорудження частин «Південного потоку» на їх територіях. Проект «Турецького потоку», який був оголошений Володимиром Путіним у рамках візиту до Туреччини 1 грудня 2014 року як альтернатива «Південного потоку», скоріше за все обмежиться у кращому випадку спорудженням 2 гілок газопроводу до Туреччини потужністю 19 млрд. м3 газу для задоволення потреб офіційної Анкари. Іншими словами за таких умов реалізувати стратегію відмови від ГТС України не вдалося б – і тут в гру вступає проект «Північний потік 2».

Це є нова спроба знайти альтернативу транзиту газу через Україну. Кремль робить це не в останню чергу із-за того, що транзит російського газу через українську ГТС давав офіційному Києву доволі таки непогані переговорні позиції, інша справа, що у 2006 і 2009 офіційний Київ не зміг ними скористатися. Так залежність країн ЄС від постачання газу через Україну дала можливість уперше ефективно у 2014 році залучити ЄвроКомісію у якості третьої сторони у рамках переговорів між Києвом і Москвою щодо знаходження для двох сторін прийнятної схеми постачання газу до України під час опалювального сезону 2014/2015, що дала б  можливість попередити чергову «газову війну». Зрозуміло, що успішна реалізація проекту «Північний потік 2» мінімізує значення української ГТС у експорті російського газу до ЄС – об’єми прокачки газу будуть настільки незначні, що за попередніми оцінками, прийдеться консервувати значну частину потужностей національної ГТС. У площині Realpolitik це означає те, що РФ у такому випадку отримає іще один важіль тиску на Україну, адже буде відсутня необхідність для Кремля рахуватися із гіпотетичним фактом припинення транзиту газу до Європи. Тому зрозуміло, що «Північний потік 2» є надзвичайно вигідний для РФ, особливо на фоні негативного ставлення до путінського режиму у Європі через агресію проти України, а отже необхідності максимально мобілізувати прокремлівських лобістів у ЄС, якими чи не найкраще можуть бути вище перелічені європейські енергетичні компанії. Власне російські експерти вважають, що залучення німецьких компаній і ставка на ФРН як точку входу у енергетичну систему ЄС, робить шанси успішної реалізації проекту «Північний потік 2» набагато більшими ніж у «Південного потоку».

Однак не менш цікавим є і інша сторона цього питання – чому європейські компанії так радо ідуть на підписання юридично обов’язкових угод із «Газпромом» на фоні постійної практики Кремля щодо політизації питання постачання газу до Європи!? Власне у відповіді на це питання відкривається набагато важливіша грань того, що насправді означає для України готовність європейських компаній підписувати відповідні угоди. Власне довгостроковий характер майбутніх угод щодо постачання газу разом із невизначеним майбутнім курсом розвитку ситуації в Україні означає, що підписанням угоди по «Північному потоку 2» європейці чітко демонструють негативні очікування і бажання мати запасний варіант щодо транзиту газу, що є справді принципово важливим для країн ЄС. Іншими словами можна говорити, що угода по «Північному потоку 2» це оцінка нашими європейськими партнерами того як насправді Україна проводить задекларовані реформи, які є критично важливими для виживання країни, а отже і гарантування транзиту газу до Європи. Європейці далеко не впевнені, а отже і шукають «План Б». У ситуації гіпотетичної неспроможності України через внутрішньодержавні мотиви гарантувати транзит газу до ЄС через свою територію при наявності «Північного потоку» і «Північного потоку 2» не складно навіть уявити ситуацію, що європейці знімуть свої застереження по Третьому енергопакету, який вимагає до 50% усіх потужностей газогону резервувати для альтеративних постачальників, і дозволять увімкнути їх на повну потужність, що дасть можливість на 100% задовольнити потреби країн ЄС. Звичайно усе не настільки погано для України, адже гіпотетичне збільшення прямого постачання російського газу до Європи означає можливість налагодити реверсне постачання газу до України і повністю відмовитися від імпорту із РФ. Однак для цього необхідно уже сьогодні починати переговори із вищезгаданими європейськими енергетичними компаніями для того, щоб вони законтрактували відповідні додаткові об’єми російського газу, які б потім продали Україні.

Але знову ж таки угода, що була підписана 4 вересня 2015 року, реалізація якої є іще відкритим питанням, є в першу чергу гарним індикатором того як європейці бачать перспективи нашої держави. І це бачення, на жаль, негативне. Тому проект «Північний потік 2» це фактично іще один «дзвіночок» для уряду України щодо початку чергової «втоми» від нашої держави із боку Заходу. Для України цей факт, як свідчить історія, не означає нічого гарного.

Оригінал публікації – http://www.ngoprogress.com/?p=782

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s