Грецька боргова криза із позиції світ-системної школи міжнародно-політичних досліджень

Конвенційний дискурс, який сформувався навколо питання боргової кризи Греції, включає перш за все створення відповідного образу народу-нахлібника, який живе в основному за рахунок такої у всіх відношеннях правильної країни як ФРН. Це у свою чергу допомагає офіційному Берліну і далі просувати політику економії у країнах ЄС, як єдиного засобу подолання боргової кризи. Однак такий підхід в кінці кінців не допомагає краще зрозуміти ґенезу протистояння між Берліном і Афінами, а також заважає знаходженню взаємовигідного рішення. На мою думку саме світ-системна теорія дає можливість чи не найкраще пояснити чому у 2009-2010 роках у ЄС з’явилося «грецьке питання», яке у 2015 році ледь не поставило під сумнів подальше існування цього інтеграційного обєднання. Власне із позиції світ-системної теорії боргова криза у Греції є не чим іншим як іще одним гарним прикладом дисбалансів і суперечностей, які властиві капіталістичній системі організації світового господарства. Але про усе по порядку.

Перед тим як переходити до практичної площини боргової кризи у Греції необхідно викласти основні принципи світ-системної теорії, які допоможуть у подальшому аналізі. Так виходячи із положень даного напрямку міжнародно-політичних досліджень, увесь світ поділяється на центр, напів-периферію та периферію. Такий поділ відбувається внаслідок того, що різні країни займають різне положення у міжнародному поділі праці(МПП), який остаточно охопив цілий світ у процесі Індустріальної революції. Найвище місце у ієрархії займають країни, які виробляють продукцію із високою доданою вартістю – це і є так звані країни ядра капіталістичної світ-системи. В той час як країни, які експортують сировину і продукцію первинної обробки є периферією капіталістичної світ-системи. При цьому країни напів-периферії знаходяться у кращому положенні ніж країни периферії, адже мають наявне виробництво продукції із високою доданою вартістю, але при цьому усе одно її частка у економіці і експорті не така висока, як у країн ядра капіталістичної світ-системи. Після цього необхідно згадати, що наявність міжнародного поділу праці і спеціалізації передбачає відповідний обмін продукцією і послугами між країнами. Так концепція вільної торгівлі і спеціалізації країн у МПП, уперше сформована у Великій Британії наприкінці XVIII – на початку XIX століття, постулює, що країни, які спеціалізуються на виробництві товарів при наявних конкурентних перевагах, у випадку обміну отримуватимуть взаємну користь. Уперше про це писав Давид Рікардо, говорячи про обмін «сукна і вина між Великою Британією і Португалією». Однак світ-системна теорія не зупиняється на цій користі і вигідності вільної торгівлі і вводить нове поняття – «нерівноцінності обміну». Іншими словами при наявності спеціалізації і міжнародного поділу праці у процесі торгівлі у кращій ситуації опиняються країни, які пропонують товари із високою доданою вартістю, на противагу країнам, які продають сировину і товари первинної обробки. Для наочного розуміння подумайте скільки нафти чи іншої сировини необхідно продати для того, щоб придбати IPhone останньої моделі!? Однак і на цьому процес не завершується – проблема у тому, що обмін між країнами центру із одного боку і периферії і напів-периферії із іншого не є одноразовим – із часу Індустріальної революції це є постійний процес. Саме у цьому процесі і ті і інші країни опиняються перед дилемою. Із одного боку у країнах центру внаслідок нерівноцінного обміну опиняється величезний надлишок вільного капіталу і також залишається нагальною проблема далі продавати товари із високою доданою вартістю. В той же час країни напів-периферії і периферії мають задовольнити запит власного населення на товари із високою доданою вартістю, при цьому не маючи на це достатніх фінансових ресурсів внаслідок нерівноцінності попередніх циклів обміну. Як наслідок виникає міжнародний ринок позичкового капіталу – країни центру надають під відносно малий відсоток необхідні фінансові ресурси, які країни напів-периферії і периферії використовують для імпорту продукції із високою доданою вартістю. І такий стан речей може тривати доволі значний періоду часу. Однак слабким місцем цієї моделі є те, що у періоди фінансових і економічних криз, які час від часу охоплюють центр капіталістичної світ-системи і є властивими для цієї моделі економічної організації людства,  країнам напів-периферії і периферії стає дуже важко отримати нові кредити. Більше того, якщо у часи економічного підйому відповідний борг, який накопичувався і ставав усе більшим, країни напів-периферії і периферії могли покривати через нові позики, то у часи спаду від цих країн вимагають швидкого  погашення відповідних заборгованостей. Однак цього вони зробити не можуть і як наслідок виникає проблема із боргами – іншими словами боргова криза країн напів-периферії і особливо периферії. Такі кризи періодично охоплюють країни, що розвиваються у Азії, Африці і Латинській Америці – знаковою, для прикладу, була боргова криза 1980-х років у багатьох країнах цих регіонів.

Тепер самий час повернутися до боргової кризи у Греції. Її ґенеза також має своєї основою той факт, що країна відноситься до напів-периферії світового господарства. Іншими словами її уряд для підтримання необхідного рівня життя у країні відповідно до європейських стандартів був змушений виходити на європейський ринок позичкового капіталу. Однак цікаво інше – цій країні протягом 2000чних із радістю були готові надавати кредити банки країн Західної Європи і США. Не в останню чергу, щоб Греція і далі могла споживати їх продукцію із високою доданою вартістю. Власне усі програми фінансової «допомоги», які пройшла Греція у 2010-2015 роках мали на меті одну єдину річ – змінити структуру держателів боргу. Замість приватних держателів зараз головними власниками боргових зобов’язань Греції є ЄЦБ і МВФ. Іншими словами уся «стратегія» щодо вирішення кризи мала на меті врятувати приватні банківські структури від ризиків, які вони собі створили у 2000чних, за рахунок залучення міждержавних і наддержавних фінансових інституцій. Тому дивно, коли лише Грецію оголошують винною у борговій кризі, яка охопила країну практично відразу із початком спаду світової економіки у 2008-2009 роках – іншими словами саме тоді, коли нові кредити стало важко отримати. А як же відоме висловлювання французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері про відповідальність за тих, кого приручили!?

При цьому інституційна архітектура ЄС, хоча не є головною причиною виникнення боргової кризи у Греції, однак виступила одним із чинників, які зробили цю кризу такою гострою. Перш за все доволі парадоксальним є той факт, що у процесі запровадження у ЄС єдиної валюти у 1999-2002 роках, за державами було залишено право на здійснення суверенних боргових запозичень, при цьому створивши єдину валюту і позбавивши Центробанк Греції важливих інструментів, таких як можливість девальвувати валюту під час кризи. Іншими словами половинчастість процесу інтеграції спочатку уможливила кризу – дала можливість Греції і далі позичати гроші, а потім позбавила одного із головних інструментів подолання кризи – девальвації валюти.

Однак знову ж таки слід мати на увазі – ґенеза кризи не в інституційній структурі ЄС, а у дисбалансах, які створює капіталістична світ-система у відносинах між країнами ядра і напів-периферії і периферії. Тому можливо і не дивно, що коли на виборах до Парламенту Греції у січні 2015 року перемогла партія Сіріза, навіть такий журнал як The Economist радив починати переговори щодо поступового списання боргів, які Греція насправді ніколи уже не зможе повернути. Це не в останню чергу було визнанням того, що проблема не у політиці Афін, а у структурних параметрах капіталістичної світ-системи, яка в кінці кінців і формує відповідні можливості і обмеження у поведінці держав. 

Оригінал публікації – http://www.ngoprogress.com/?p=788

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s