Особливості зовнішньополітичного мислення РФ

Російські аналітики, журналісти і просто коментатори, пишучи статті щодо міжнародних відносин у абсолютно різних регіонах Євразії, демонструють вражаючу схильність видавати усі кроки США щодо третіх країн як такі, що спрямовані, у першу чергу, на підрив міжнародних позицій РФ. Для того, щоб не бути голослівним хочу запропонувати декілька таких прикладів, а потім власне пояснення ось такої, як на мене, парадоксальної ситуації.

Що ж, чи не найкраще почати із протиріч навколо ядерної програми ІРІ. Із початком війни РФ проти України переговори країн P5+1 із Іраном стали у тому числі розглядатися у російських ЗМІ як виключно антиросійський крок. Передовсім це стосується можливого повернення на світовий ринок іранської нафти. Не можна, звичайно ж, заперечувати певну логічність таких тверджень. Адже не зважаючи на необхідність певного часу для того, щоб Іран відновив роботу на законсервованих свердловинах, Тегеран сьогодні має у розпорядженні до 35 млн. барелів нафти у запасах. Однак появу додаткової нафти на світовому ринку необхідно усе таки розглядати як один із побічних наслідків угоди щодо врегулювання протиріч навколо ядерної програми ІРІ, яку було підписано 14 липня 2015 року. Власне саме попередження створення Іраном необхідної ядерної інфраструктури, яка перевела б питання можливого отримання ядерної зброї із технічної у політичну площину, і стало одним із чотирьох пріоритетів зовнішньої політики адміністрації Барака Обами під час другої президентської каденції. В той же самий час угода країн Р5+1 й Ірану, створюючи для РФ загрози у сфері енергетики, відкрила для неї можливості для співпраці із Тегераном у питаннях подальшої розбудови мирної ядерної інфраструктури ІРІ чи ринок для постачання російського озброєння. Окрім того досягнута угода якоюсь мірою також делегітимізувала необхідність подальшого розгортання елементів ПРО у Європі, проти чого постійно виступає РФ. Іншими словами, угоду 14 липня 2015 можна охарактеризувати як «mixed blessing» для зовнішньої політики Кремля.

Іншим цікавим прикладом є те, як зображують у російських ЗМІ активізацію відносин США-Індія після періоду певного похолодання. В першу чергу слід мати на увазі, що своїм візитом до Індії наприкінці січня 2015 року Президент США Барак Обама намагався подолати негативну динаміку, яка проявлялася у відносинах між Вашингтоном у Нью-Делі у першу чергу через небажання нинішнього глави Білого Дому порівняно із попередником виділяти значну увагу для розбудови цих стратегічно важливих для США відносин. При цьому ЗМІ РФ трактували візит Міністра оборони РФ Сергія Шойгу, який відбувся напередодні візиту Бакара Обами, як, в першу чергу, спробу превентивними діями попередити прихід американських компаній на ринок зброї Індії, тим самим зберігши домінуюче положення російського ВПК. Однак цим історія не завершилася, адже візит до Індії у черві 2015 року Міністра оборони США Ештона Картера і підписання на десять років двосторонньої угоди щодо ВТС, знову ж таки трактувався російськими виданнями як, в першу чергу, спроба витіснити РФ із індійського ринку озброєння.

І знову спробуємо підійти до цього питання більш об’єктивно. Перш за все важко звинувачувати Нью-Делі у бажанні максимально диверсифікувати міжнародних партнерів, особливо коли співпраця із кожним окремо пропонує ті чи інші конкурентні переваги. Так інтенсифікацію Індією зав’язків із США у сфері ВТС можна розглядати як один із наслідків фактичної кризи російської оборонки. Яскравим прикладом є співпраця РФ і Індії щодо створення винищувача п’ятого покоління Т-50 – у січні 2015 року почали з’являтися повідомлення щодо проблем із двигунами у індійської версії цього літака FGFA. Тому не дивно, що одним із перспективних напрямів співпраці Індії і США у майбутньому має стати створення двигунів для військових літаків. Окрім цього співпраця із США означає можливість отримання Індією таких технологій, яких не має у своєму розпорядженні РФ. Гарним прикладом є можливість встановлення на майбутніх індійських авіаносцях електромагнітних катапульт, якими оснащені на сьогодні лише американські авіаносці класу «Джеральд Форд». Теж саме стосується придбання у США літаків протичовнової боротьби P-8 Poseidon для ВМФ Індії. Іншими словами, дуже важко витіснити РФ із тих сфер, де у неї або немає конкурентних переваг, або вони дуже швидко зникають. Врешті решт, якщо і присутня у зміцненні військово-технічних зав’язків між США і Індією геополітика, то вона більше стосується відносин у трикутнику США-Індія-КНР. Збільшення потенціалу збройних сил Індії за активного сприяння США є засобом стримування зростаючих амбіцій КНР у акваторії Індійського океану. Адже якщо вірити американським ЗМІ саме питання протидії агресивній політиці КНР зайняло перші 40 хвилин під час конфіденційної розмови між Нарендрою Моді і Бараком Обамою.

Врешті решт, не можна обійти увагою і те, як у ЗМІ РФ трактують динаміку відносин між США і СРВ, що набувають усе більше стратегічного характеру. Із одного боку, не можна не зважати на те, що В’єтнам є головною країною, на яку робить ставку РФ при розбудові відносин із країнами ПСА. Це чітко фіксують візити вищого керівництва РФ до СРВ – Володимира Путіна наприкінці 2013 року та Дмитра Медвєдєва у квітні 2015 року. Тому не дивно, що перший в історії візит до США керівника Компартії В’єтнаму Нгуен Фу Чонга у липні 2015 року коментатори РФ знову почали трактувати як виклик для відносин Москви і Ханоя. Однак насправді укріплення відносин між США і СРВ є наслідком переплетіння геополітичних і економічних розрахунків двох сторін: для Ханоя США це не лише перспективний торговий партнер у рамках майбутнього Транс-Тихоокеанського партнерства, але і партнер щодо протидії гегемоністичним устремлінням КНР у акваторії Південно-Китайського моря. Іншими словами, це є ті сфери, де РФ немає жодних конкурентних переваг.

Такому феноменальному трактуванню із боку ЗМІ РФ зовнішньополітичної активності США у Євразії можна знайти декілька пояснень. Перш за все така подача відносин США із ІРІ, Індією чи СРВ чітко демонструє збереження філософії «гри із нульовою сумою», що властиво для зовнішньополітичного світогляду більшості росіян. Окрім того на це накладається збереження залишків мислення Холодної війни, що лише посилилося із початком війни проти України – будь-яка ініціатива США розглядається а-пріорі як така, яка буде ворожа інтересам РФ. До того ж Кремль продовжує рахувати себе глобальною державою, що в свою чергу означає необхідність показувати наявність важливих інтересів у всіх куточках земної кулі хай навіть через заяви, що цим інтересам щось загрожує – наприклад політика Вашингтону. Але в кінці кінців така гра у псевдо-глобальну державу чиїм відносинам із провідними регіональними державами загрожує політика США ховається, як на мене, підсвідомий страх Кремля і його апологетів на фоні подальшої маргіналізації значення РФ у світовій економіці і геополітиці. Питання у тому, що за межами колишнього пострадянського, а також євроатлантичного просторів, Кремль має дуже мізерний набір ефективних інструментів для ефективної взаємодії із країнами регіону. До цього переліку входять продажі озброєння, співпраця у сфері мирного освоєння атома, можливість постачання нафти і газу (і то лише за наявності необхідної інфраструктури) – при цьому РФ не може похвалитися ні ємним внутрішнім ринком, ні науковим потенціалом і можливістю створення спільних наукових розробок.

Іншими словами, мабуть страхи РФ є виправданими – тільки ось претензії слід висувати не США, а собі за фактично повну втрату наукового, технологічного і економічного потенціалу, а отже і можливості для співпраці із іншими країнами Євразії.

– See more at: http://www.ngoprogress.com/?p=378#sthash.o7edu1AQ.dpuf

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s