Майбутнє угоди РСМД, або як Україна може отримати свій надійний потенціал стримування можливої прямої агресії із боку РФ

1350459317_MisilesIran

Підписанням угоди РСМД ми, по суті справи, відвели пістолет від виска країни.
Горбачов М.С.
28 липня 2014 року The New York Times опублікувала статтю(http://www.nytimes.com/2014/07/29/world/europe/us-says-russia-tested-cruise-missile-in-violation-of-treaty.html?_r=0), в якій повідомлялося про черговий лист Президента США Барака Обами до російського візаві. Однак на це раз мова не йшла про події на Україні. У листі очільник Білого Дому фактично звинуватив РФ у порушенні угоди РСМД, що була підписана у далекому 1987 році. Відповідно до цієї угоди США і СРСР відмовилися випробовувати і розгортати наземні комплекси із дальністю польоту 500-5500 км. Після розпаду СРСР відповідно до Бішкекської домовленості 1992 року(http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_079)Україна також стала стороною у цій домовленості.
Власне підписання угоди РСМД стало матеріальною основою для того, щоб уже у 1988 році тодішній Президент США Рональд Рейган під час візиту до СРСР заявив про фактичне завершення Холодної війни. Однак це в решті решт надало цій угоді негативного символізму у очах багатьох російських експертів і державних діячів. Причина у тому, що завершення Холодної війни через призму 25 років, які пройшли із того часу, розглядається як поразка, а не історична можливість для побудови РФ на якісно нових принципах.
Саме такими міркуваннями символізму, а не стратегічного розрахунку можна пояснити заяви, які з’явилися на початку XXI століття у середовищі російського керівництва щодо необхідності перегляду або виходу із угоди РСМД. Власне якщо така угода була «нав’язана» СРСР у період слабкості, то «відродження» РФ у 2000-х роках означає необхідність відмови від угоди РСМД. Власне вперше про це заговорив у 2007 році Сергій Іванов, який очолював на той час Міністерство оборони РФ. Однак із військово-політичної точки зору ця угода і на сьогодні є крайнє вигідною для Кремля – будь-які ракети середньої дальності розміщенні у Європі автоматично перетворюватимуться у стратегічні для РФ. Вони покривають усю європейську частину РФ, а так званий підльотний час зменшується із 30-35 хв, коли мова іде про запуск міжконтинентальної балістичної ракети, до 5-10 хв за умови запуску ракети із Європи. Тобто для прийняття рішення про нанесення удару у відповідь майже не залишається часу.
Однак як відомо раціоналізм є слабким місцем РФ. Тому уже у 2007-2008 роках РФ почала випробування крилатих ракет, які порушують угоду РСМД. Як виправдання можливому виходу із угоди російські «експерти» наводили загрози від ракетних програм таких країн як Іран, Пакистан, КНДР, що не мали арсеналів ракет середньої дальності наприкінці 1980-х, однак обзавилися ними протягом наступних десятиліть.

FSKBX

(Комплекс Іскандер-К. Випробування крилатої ракети Р-500 за допомогою цього комплекса відбулося 29 травня 2007 року)

Власне у 2013 році на сторінках такого авторитетного російського видання як «Независимое военное обозрение» між російськими експертами ішла дискусія щодо цього питання. Додатковим доказом противники угоди РСМД називали майбутнє розміщення елементів ПРО у Польщі і Румунії. Так звані Aegis Ashore weapons system матимуть на озброєнні протиракети SM-3, які є фактично ракетами середньої дальності, а отже можуть бути спрямовані проти РФ. Іще одним аргументом є те, що під час випробування своїм систем ПРО американці використовують ракети середньої дальності у якості мішеней. Тим самим вони здійснюють їх запуски і порушують угоду РСМД.

Однак і прихильники збереження угоди РСМД не залишаються в боргу. Так Олексій Арбатов, відомий російський експерт із військово-політичних питань, вважає, що відповіддю на потенційну загрозу із боку ракет третіх держав має бути перенаправлення частини російських МБР на КНДР, Іран чи Пакистан. При цьому РФ має дотримуватися угоди РСМД. Власне у травні 2014 року із полігону Капустін Яр росіяни проводили запуск МБР Тополь-М по скороченій траєкторії до полігону Сари-Шаган(Казахстан), хоча зазвичай МБР запускають до полігону Кура(Камчатка). Тобто такий варіант відповіді є реалістичним. Такі ось запуски МБР по скороченій траєкторії стали причиною зростання занепокоєння США. Так у 2012 році РФ проводила випробування нової перспективної МБР Рубіж(РС-26) запуском із Капустіного Яру до полігону Сари-Шаган. 

Хоча із іншого боку видається трохи дивним і те, що США лише недавно почали звертати на це увагу. Так уперше питання дотримання угоди РСМД із боку РФ підняла Роуз Гетемюллер у 2013 році під час візиту до РФ. А уже у січні 2014 року за інформацією усе тієї ж The New York Times(http://www.nytimes.com/2014/01/30/world/europe/us-says-russia-tested-missile-despite-treaty.html?_r=0) США повідомили своїх союзників по НАТО про те що РФ порушила угоду РСМД, провівши випробування крилатої ракети. Чому Вашингтон не піднімав це питання у 2007 році, коли РФ і справді випробувала крилату ракету Р-500? Що ж як на мене у цьому є певний геополітичний розрахунок Вашингтону, особливо зважаючи на початок нового протистояння на просторах Євроатлантичного регіону між РФ і США. Так майбутні можливі російські ракетні комплекси середньої дальності можуть бути спрямовані проти країн ЄС або КНР, тобто для США вони не несуть жодної загрози. Однак на сьогодні між Білим Домом і Кремлем іде протистояння за те, яку позицію займуть країни ЄС щодо агресії РФ проти України. У такому контексті новини про те, що РФ порушує угоди РСДМ, розробляючи ракети, що можуть бути спрямовані проти ЄС, може схилити в кінці кінців шальку терезів проти Кремля. Фактично це буде повторення драми із так званими Євроракетами, яка відбулася у 1970-1980-х роках. Так само і Пекін може задуматися про те, що у РФ на думці, у світлі новин про випробування ракет середньої дальності. Із іншого боку на сьогодні саме у США є великий інтерес виходу із угоди РСМД для того, щоб ефективно боротися із ракетами середньої дальності таких країн як Іран чи КНР.

Так чи інакше у світлі цих подій, а також нависшої над Україною загрози прямої російської агресії настав час задуматися про те чи вигідним для нас є подальша участь у угоді РСМД. Стратегія вчить тому, що кращою відповіддю на загрозу є ефективна асиметрична відповідь. У наших реаліях це означає створення оперативно-тактичних ракетних комплексів(ОТРК), а також розробка випробування і прийняття на оборону мобільних ракетних установок середньої дальності із звичайним озброєнням. Почнемо із того, що у нас на сьогодні немає навіть тих комплексів, які дозволені існуючими угодами по контролю над озброєнням, у тому числі і РСМД. Так у РФ на озброєнні є ОТРК «Іскандер-М» із максимальною дальністю до 500 км. Тобто фактично на сьогодні РФ із своєї території, а також території «союзної» по ОДКБ Білорусії, може повністю покрити території України цими високоточними комплексами. Нам же відповісти на це нічим. Так у спадок від СРСР ми отримали ракетний комплекс «Точка-У» із максимальною дальністю 120 км. Останній запуск ракет цього ракетного комплексу відбулися у далекому 2000 році – власне і тоді вони завершилися катастрофою. Ракета комплексу була випущена на полігоні у Чернігівській області і влучила у житловий масив у Броварах. Тобто відповісти РФ нам просто нічим на сьогодні!

faed3912105b 

(ТРК “Точка-У”)

Однак розробкою лише ОТРК із дальністю до 500 км Україна не повинна обмежуватися. Нашою гарною відповіддю «російському Керзону» буде створення мобільних установок із ракетами середньої дальності для того щоб тримати у страху європейське ядро РФ. Власне якщо пригадати історію Холодної війни, то найбільше чого боялося радянське керівництво, так це ракетного удару, із допомогою якого буде знищено військово-політичне керівництво СРСР. Тим самим країну рад буде «обезголовлено» як вони любили говорити. Саме тому було створено комплекс ПРО А-135, що прикривав Москву. Тобто РФ має стояти перед перспективою того, що у відповідь на можливу агресію вони понесуть законне покарання. Так само і населення європейської частини РФ повинно знати про можливу ціну за підтримку агресивної поведінки Кремля. Думаю, що розробка, випробування і виробництво таких ракетних комплексів середньої дальності стане гарною компенсацією для КБ «Південне» і ВО «Південмаш», які із березня 2014 року припили обслуговування МБР Воєвода у РФ.

Звичайно ж такий крок вимагатиме консультацій із США у першу чергу, адже може викликати занепокоєння у країн ЄС чим може скористатися РФ у своїй пропагандистській кампанії проти нас – ракети ж можуть летіти як на Схід так і на Захід. Тому такий важливий крок вимагатиме значної дипломатичної роботи. Однак зважаючи на те, що Україна усе ближче наближається до статусу союзника США поза НАТО, можна розраховувати на розуміння американців, які у свою чергу мають усі важелі, щоби переконати європейців. Власне такий варіант, коли б Україна сама б могла гарантувати свою безпеку влаштував би США і ЄС. А до РФ нам справи не повинно бути, адже вони розуміють лише силу. Кремль звичайно може почати лякати направленням на нас ядерних озброєнь(ЯЗ) – так Володимир Путін говорив про таку можливість у разі перетворення України на повноправного члена НАТО. Однак після заяви Сергія Лаврова про те, що Крим РФ буде обороняти у тому числі із можливим застосуванням ЯЗ, Кремль фактично обіцянку направити ЯЗ проти нас виконав. Тому Україна має бути готовою до війни, якщо хоче миру! 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s