Для чого необхідно пам’ятати уроки історії, або чому не треба хвилюватися щодо ситуації в Криму

РФ програє боротьбу за Україну. Український народ відстояв своє право на краще майбутнє у формі тісніших зв’язків із ЄС хай навіть ціною найціннішого, що може бути у кожної держави – життя і здоров’я її громадян.

Однак це не означає, що Кремль збирається капітулювати. Безпека і майбутнє режиму Путіна поставлені на карту – а отже гра продовжується. Власне якщо спробувати прокласифікувати загрози для РФ у тому як їх представляє її нинішній Президент, то питання, що пов’язані із Україною займають почесне друге місце. Пальма першості усе ж таки належить ситуації на Кавказі, а якщо говорити ширше, то стосуються питання територіальної цілісності РФ. Однак зрозуміло, що у цьому напрямку на сьогоднішній день і в найближчому майбутньому проблем для РФ не намічається – усе таки ядерна зброя є надійним гарантом від зовнішніх посягань, а стратегія ангажування (а по народному підкупу) місцевих еліт за наявності нафтодоларів продовжуватиме працювати. Тому ситуація на Україні сьогодні є проблемним питанням №1 для керівництва РФ.

Як гарно зазначив колишні радник Володимира Путіна Андрій Іларіонов стратегія Кремля щодо провокування повномасштабної громадянської війни на Україні із подальшим залученням російських військ під гуманітарним соусом провалилася. Неформального чи формального контролю над усією Україною установити не вдалося.

Однак тепер Кремль перейшов до стратегії розігрування Кримської карти. Власне це і справді ахіллесова п’ята сучасної України, зважаючи на настрої, які там панують. Зрозуміло, що Кремль спиратиметься на російську етнічну більшість на півострові – так за переписом населення 2001 року росіяни складають 58,32% населення. До того ж під покровительством Чорноморського флоту РФ, уряду Москви і загалом РФ у Криму були створенні численні проросійські організації – фактична п’ята колона Кремля.

Image

Нещодавні відвідини і заяви депутатів Державної думи РФ, а також обрання керівником Севастополя громадянина РФ свідчать про те, що Кремль переходить у наступ. Москва вирішила розіграти уже апробований на Грузії сценарій – масова видача російських паспортів. Це у свою чергу створить передумови для прямого російського військового втручання. У серпні 2008 року, відразу ж по закінченню війни із Грузією, тодішній Президент РФ Дмитро Мєдвєдєв запропонував нове бачення місця і ролі РФ у світі, представивши усе це у вигляді 5 ключових пунктів. Там серед іншого говорилося про те, що Кремль буде захищати громадян РФ де б вони не були. Тобто можлива ситуація у Криму під це підпадає.

Зрозуміло, що РФ блефує, намагаючись залякати нове керівництво України. Можливе військове втручання матиме численні фатальні наслідки для РФ на міжнародній арені.

Однак не це головне. Головним є те, що Крим відокремлений від України не зможе довго повноцінно існувати. І усі кремлівські стратеги, хто це забуває і підштовхує населення Криму до сепаратизму роблять великий злочин проти населення Кримського півострову.

У разі можливого проголошення незалежності Криму і можливого військового втручання офіційний Київ може застосувати стратегему, яку апробував Павло Скоропадський у 1918 році. Тоді Крим був незалежним державним утворенням( це була умова німців – тодішніх наших «союзників») на чолі із проросійським урядом генерала Сулькевича. Зрозуміло, що така ситуація не могла не турбувати тодішнього керівника України гетьмана Павла Скоропадського, який розумів стратегічне значення Криму у регіоні Чорноморського басейну. Однак і уряд у Сімферополі не виявляв особливого бажання приєднатися до України.

Тоді уряд Гетьманату влітку 1918 року уводить торгово-економічну блокаду Криму. Як наслідок уже у жовтні 1918 року кримська делегація вела перемовини у Києві щодо умов приєднання до України.

Отже як бачимо у офіційного Києва і на сьогодні є важелі щоби без крові перехилити шальку терезів у Криму на свою користь. Тим паче, що залежність півострову від «великої землі», так би мовити, лише зросла протягом XX століття. Сьогодні окрім питання продовольчого забезпечення Криму є питання постачання енергії, транспортного сполучення. Так основна маса туристів щороку приїздить до Криму саме на залізницях і дорогах. Тому припинення функціонування транспорту поставить під сумнів перспективи головного сектору економіки – туризму.

Image

І у мене є великі сумніви щодо того чи зможе РФ повністю забезпечити усі потреби Криму. Потенціал далеко не такий як у США і Великої Британії у 1948-1949 році під час першої Берлінської кризи, щоби організувати щось на кшталт повітряного чи морського мосту для надання гуманітарної допомоги. У іншому випадку Крим чекає гуманітарна катастрофа.

Я не маю нічого проти населення Криму, що є частиною народу України. Однак кримчани повинні мати таку перспективу на увазі і не слухатися російських повчань. Адже населенню АРК уготована лише роль пішака у грі РФ проти України – доля півострова після можливого від’єднання Кремль мало турбуватиме(так само як і не турбує фактично доля народу РФ – але то окреме питання).

Як сказали б американці у такому випадку nothing personal, it’s just business. І справді це не погрози і залякування – на карту поставлена безпека України у площині територіальної цілісності і суверенітету. Тому і методи мають бути відповідні.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s