«Владивосток» у Владивосток, а «Севастополь» у Новоросійськ? Або проблема переозброєння Чорноморського флоту РФ в Українсько-російських відносинах

«Прийняття і виконання рішення про передислокацію головної бази ЧФ РФ у Росію із великою імовірністю означатиме реальне визнання Кремлем безумовного права України на дійсно незалежну зовнішню політику, відмову від планів обмеження суверенітету нашої держави».(Володимир Горбулін, Секретар РНБО України в 1996-1999)
«Справді, Севастополь — місто російських моряків, і до 2042 року ми звідси йти не збираємося. Більше того, всі ми сподіваємося, що ця дата не остаточна».(Олександр Фєдотєнков, командувач ЧФ РФ в 2011-2013)

Замість передмови або чому РФ прагне модернізувати ЧФ РФ

На сьогоднішній день РФ продовжує вважати Чорноморський регіон зоною своїх особливих інтересів, своєрідним унікальним буфером, роль якого буде лише продовжувати зростати, зважаючи на висхідну тенденцію нестабільності в регіоні Близького Сходу, а також як регіон, де перетинаються інтереси багатьох впливових глобальних і регіональних гравців(США, ЄС, Туреччини), що є потенційними конкурентами РФ. Однак, чи не найголовніше місце Чорне море займає через свій транзитний потенціал – у першу чергу це стосується можливих постачань вуглеводнів з Середньої Азії і Закавказзя до Європи в обхід РФ, а також можливість видобування нафти і газу на шельфі[1]. До того ж, при бажанні грати роль геополітичного полюсу у багатополюсному світі, РФ просто необхідна модернізація ЧФ РФ. А заява, зроблена у січні 2013 року, щодо створення до 2015 року оперативного з’єднання кораблів ВМФ РФ у Середземному морі із командуванням у Севастополі, лише посилює необхідність модернізації ЧФ РФ. Адже, як продемонстрували Кремлю події навколо Сирії і розрахунки можливого зіткнення із ВМФ США ВМФ РФ, у їх сьогоднішньому вигляді не здатні давати відповіді на виклики XXI століття[2],[3].

Історія питання

РФ почала говорити про бажання переозброїти ЧФ РФ іще на початку 2010 року – так, в лютому того року з’явилося повідомлення про те, що Кремль хотів би розпочати цей процес у 2015 році[4]. У квітні 2010 року підписуються славнозвісні Харківські угоди щодо продовження перебування ЧФ РФ у Севастополі до 2042 року, а уже 23 червня 2010 року тодішній командувач ВМФ РФ Володимир Висоцький заявив, що до 2020 року ЧФ отримає 15 фрегатів і неатомних підводних човнів у співвідношенні 60 до 30[5]. Мова на той час ішла про 10 фрегатів проекту 22350 і 5 підводних човнів проекту 677 «Лада». На що тодішній Міністр оборони України заявив про готовність вести діалог по питанню переозброєння ЧФ РФ[6].

12 жовтня 2010 року Калінінградський суднобудівний завод «Янтарь» виграв закритий тендер на постачання 3 фрегатів проекту 11356 для ЧФ РФ до кінця 2014 року. Перший корабель мав бути побудований за 2 роки і 10 місяців.

Далі починається доволі цікавий процес. 20 жовтня 2010 року тодішній Міністр оборони РФ Анатолій Сердюков заявив про те, що Україна і РФ найближчим часом мають підписати нормативний документ, що мав би визначати порядок заміни техніки, озброєнь і особового складу ЧР РФ. До того ж під час роботи 59 засідання Ради Міністрів оборони СНД Україна і РФ підписали протокол щодо того, що Кремль має повідомляти Україну про всі зміни техніки і чисельного складу ЧФ РФ. На той час РФ заявляла про свої наміри, починаючи із 2013 року, поповнювати флот на один-два фрегати[7]. В лютому 2011 року з’являється чергова заява про те, що офіційні Київ і Москва мають підписати угоду щодо переозброєння ЧФ РФ. Нарешті в жовтні 2011 року Михайло Єжель і Анатолій Сердюков анонсованої рік тому угоди так і не підписали – основною причиною було названо бажання української сторони контролювати увесь процес переозброєння ЧФ РФ[8]. Як бачимо процес підготовки і підписання угоди про модернізацію ЧФ РФ уже почав виходити за межі попередньо-визначених часових рамок.

Знову питання модернізації ЧФ РФ у російсько-українських відносинах з’являється наприкінці серпня 2012 року – тоді українська газета «Дзеркало тижня» із посиланням на джерела у МЗС України повідомила про те, що сторони розглядають можливість вирішення низки питань двосторонніх відносин на основі «пакетної домовленості». Ця «пакетна домовленість» мала стосуватися проблеми переозброєння ЧФ РФ і розмежування Керч-Єнікальського каналу – за згоду у питанні переозброєння, Київ мав отримати поступки у питанні каналу. У жовтні 2012 року під час переговорів Константина Грищенка і Сергія Лаврова знову ж питання переозброєння ЧФ РФ і розмежування каналу обговорювалися разом – окрім того знову прозвучала заява про те, що сторони здійснили суттєвий поступ у розробці договірної бази щодо переозброєння ЧФ РФ[9]. Російські газети(в першу чергу урядова «Российская газета») писали про те, що угода про модернізацію флоту може бути підписана уже до кінця 2012 року, до того ж вона має надавати право РФ розміщувати кораблі таких класів – таких як вертольотоносці[10]. Однак, і в кінці 2012 року угоду про модернізацію ЧФ РФ так і не було підписано – хоча слід згадати про скасований у грудні 2012 року візит Віктора Януковича до Москви, від якого тоді очікували кардинальної зміни зовнішньополітичного курсу. Невідомо, однак, можливо серед угод, які могли бути підписані іще тоді, могла бути і угода про модернізацію ЧФ РФ, на умовах вигідних для Росії.

У лютому 2013 року відбувся візит нового Міністра оборони РФ Сергія Шойгу до України, під час якого знову піднімалася проблема переозброєння ЧФ РФ. А 23 лютого 2013 року Міноборони РФ звернулося до української сторони із проханням врегулювати питання митних зборів, що пов’язані із процесом переозброєння ЧФ РФ[11]. Як альтернативу Сергій Лавров пропонував усі митні збори, які українська сторона має намір збирати, вкладати у соціальну сферу Севастополя[12]. Однак, цікавою для подальшого аналізу ситуації навколо переозброєння ЧФ РФ є заява, яку зробило МЗС України 23 лютого 2013 року про те, що питання переозброєння знаходиться на початковій стадії. Цікаво, а навіщо ж тоді збиралися підписувати у 2011 чи 2012 році – можливо Харківську угоду №2, де не було б прописано жодних механізмів контролю над процесом переозброєння з боку України? Питання залишається відкритим.

Під час візиту Міністра закордонних справ України Леоніда Кожари до Москви 29 березня 2013 року питання модернізації ЧФ РФ знову піднімалося – однак, на цей раз російська сторона заявила про своє незадоволення відсутністю будь-якого прогресу у питанні створення нормативної бази для переозброєння ЧФ РФ[13],[14].

Наприкінці квітня 2013 року командувач ЧФ РФ віце-адмірала Олександра Фєдотєнкова заявив про те, що флот готовий у 2014 році прийняти фрегат проекту 11356 «Адмірал Григорович»[15]. У травні 2013 року – заява головнокомандувача ВМФ РФ Віктора Чиркова, що у найближчі роки ЧФ отримає 6 нових підводних човнів і 6 фрегатів. Однак при цьому невідомо, де вони будуть базуватися – адже уже у 2014 році за словами командувача ВМФ РФ база у Новоросійську зможе приймати кораблі[16].

Також у травні 2013 року з’явилося повідомлення про те, що другий вертольотоносець класу «Містраль», що споруджується для РФ у Франції, має у 2017 році увійти до складу ЧФ РФ під назвою «Севастополь». Однак місцем його постійного базування має стати Новоросійськ. Основна роль для цього корабля – штаб угрупування РФ у Середземному морі.

У жовтні 2013 року МЗС України висловило протест РФ у зв’язку із фактичним порушенням РФ угоди 1997 року щодо перебування ЧФ РФ. Так, газета «Український тиждень» повідомила про декілька грубих порушень угоди 1997 року, що відбулися протягом 2013 року. В середині лютого 2013 року десантний корабель «Азов» доставив на своєму борту БТР-82АМ, що є модифікацією базового БТР-80. Однак, російська сторона підтвердила факт ввезення бронетехніки лише у квітні 2013 року. Наприкінці квітня 2013 року до Севастополя прибув рейдовий буксир нового покоління РБ-389, начебто для проходження ремонту – хоча потім буксир активно включився в роботу. В серпні 2013 року – скандал із гідрографічними суднами ГС-103 і ГС-402, які мали 30.08.2013 року залишити Севастополь, і відправитися до Новоросійська, де вони власне приписані[17]

За ширмою – або політичні і технічні питання

Після підписання Харківських угод у квітні 2010 року Україна і Росія мали намір протягом 1,5 року підписати угоду, яка б фактично була б продовженням і доповненням угоди 2010 року щодо продовження перебування ЧФ РФ у Севастополі до 2042 року – нова угода мала стосуватися умов і термінів переозброєння ЧФ РФ[18]. Власне, зрозуміло, що без нової додаткової угоди для Росії Харківські угоди втрачають своє будь-яке практичне значення, адже без відповідної угоди про модернізацію і переозброєння у 2010 році РФ домоглася права на те, щоб залишки колишнього ЧФ СРСР, які на сьогодні становлять основу ЧФ РФ, до 2042 року перетворяться на металобрухт. Тобто певною мірою це означає, що поширений міф про повну «здачу національних інтересів» при підписанні Харківських угод адміністрацією Віктора Януковича не відповідає дійсності. Умова про перебування ЧФ РФ у Севастополі до 2042 року із можливістю продовження терміну перебування, набуває насправді небезпечного характеру для національних інтересів України, лише із підписанням угоди про модернізацію ЧФ РФ, чого не сталося і до цього часу.

Власне у 2010 році РФ не поспішала – у Кремлі, скоріше за все, вважали, що до влади у Києві прийшла «своя людина», яка з готовністю підпише будь-яку вигідну для Росії угоду. Однак, як говорять самі росіяни «Куй железо, пока горячо», про що вони, власне, забули, і тепер, напевне, жалкують. Адже після ейфорії 2010 року, пов’язаною з «Новою східною політикою» Віктора Януковича, почалися спроби Кремля залучити Україну до інтеграційних структур на теренах СНД, що відразу ж викликало пониження градусу відносин, а також того, що проблема переозброєння так і залишилася в підвішеному стані. Проблеми із Чорноморським флотом РФ, на цей раз і з його модернізацією в тому числі, стали заручниками стану двохсторонніх відносин.

Однак, безпосередній аналіз проблем навколо переозброєння слід почати з того, що в офіційного Києва чи не вперше з’явився шанс застосувати проти Кремля його ж «зброю» чи, скоріше за все, тактику. Тут мова іде про те, що після 1997 року РФ постійно користувалася відсутністю чітко розробленої нормативної бази. Передбачалося, що угоди 1997 року деталізують іще близько 20 міждержавних договорів, що мають врегулювати усі питання щодо перебування ЧФ РФ, користування майном і землею. Цього всього так, на жаль, і не відбулося, тому весь цей час РФ користувалася відсутністю таких угод[19]. Саме тому і відповідної угоди про модернізацію розроблено не було – отже, тепер час України із цього користуватися, адже без відповідної угоди усі дії РФ будуть протиправними.

Іншою проблемною темою залишається положення Угод 1997 року, за яким модернізація ЧФ РФ мала б відбуватися по формулі «тип — на тип, клас — на клас». Однак, фактично це означає, що РФ має переозброювати ЧФ старими кораблями – про цю проблему знову ж таки говорять російські експерти[20]. Власне, це є проблемним питанням для РФ – для України ж воно має бути ще одним козирем на переговорах. Так, для прикладу, фрегати проекту 11356(кораблі «Адмірал Григорович», «Адмірал Ессен» і «Адмірал Макаров») мають принципово як інші ТТХ(техніко-тактичні характеристики), так і відповідних аналогів у ЧФ РФ. Навіть якщо їх порівнювати із кораблями проекту 1135 «Ладный» і проекту 1135М «Пытливый», які, скоріше за все, із складу ЧФ РФ також виводити відразу не будуть, то фрегати проекту 11356 на відміну від своїх попередників, що проектувалися для боротьби із підводними човнами, будуть багатоцільовими кораблями, а їх якісну відмінність від попередників визнають російські профільні видання[21]. Тобто Україна не повинна без відповідної компенсації давати змогу РФ під виглядом виконання формули «тип на тип, клас на клас», покращити якісні характеристики ЧФ РФ.

Изображение

Цікавим є і інше питання – чи готові фрегати проекту 11356, у першу чергу це стосується корабля «Адмірал Григорович» до того, щоб ввійти до складу ЧФ РФ у 2014 році, як про це заявив Олександр Фєдотєнков у квітні 2013 року. Спочатку повідомлялося, що цей корабель має бути спущений на воду у 2012 році[22], далі — про те, що в липні 2013 року[23]. За доволі реалістичними прогнозами фрегат проекту 11356 «Адмірал Григорович», скоріше за все, ввести в стрій влітку 2014 року не вдасться – на Балтійському заводі лише у 2013 році почали створення ракетного комплексу «Калібр», яким мають бути озброєні усі три фрегати, що мають надійти до складу ЧФ РФ[24]. Якщо вірити фото, які можна знайти в Інтернеті, то готовність фрегатів ви можете самі оцінити.

Изображение

Цікаві іще в цьому плані декілька деталей – так, спочатку РФ планувала ввести до складу ЧФ РФ фрегати проекту 22350 у кількості 10 одиниць. На сьогодні ж мова іде лише про єдиний фрегат цього класу «Адмірал флоту Касатонов». Цей корабель був закладений у 2009 році, а його спуск на воду передбачався у 2012 році[25]. Потім спуск на воду перенесли на 2013 рік – однак до цього часу корабель так і не був спущений на воду. Цікаво, що українське підприємство «Зоря»-«Машпроект» лише у квітні 2013 року закінчило створення двигуна для цього фрегату[26]. Знову ж таки подібного класу кораблів у ЧФ РФ на сьогодні немає – тому, як Кремль збирається виконувати умови Угод 1997 року, невідомо.

Цікава ситуація і з підводними човнами, адже спочатку передбачалося, що ЧФ РФ отримає човни проекту 677 «Лада», однак у липні 2011 року було вирішено, що ЧФ РФ отримає човни проекту 636. У листопаді 2013 року з’явилося повідомлення про те, що першу субмарину проекту 636 «Новоросійськ» Чорноморський флот отримає у 2014 році[27].

Уся ця ситуація свідчить і про те, що у РФ сьогодні програма переозброєння не виконується відповідно до намічених термінів. Це, власне, фактично визнав і Володимир Путін у липні 2013 року під час проведення наради за результатами відвідування Севастополя[28]. При цьому проблеми неготовності кораблів можна замаскувати небажанням України підписувати угоду про модернізацію. Ситуація у цьому плані більше відповідає заяві, зробленій у жовтні 2012 року Віктором Комоєдовим(керівника комітету Державної Думи РФ і колишнього командувача ЧФ РФ1998-2002 роках), про те що РФ практично нічим переозброювати ЧФ[29].

Тепер трохи зосередимо увагу на тому, де зможуть базуватися відповідні кораблі. Хоча Олександр Фєдотєнков і говорив про те, що Новоросійськ може прийняти нові кораблі. Однак, як показала інспекційна поїздка Міноборони РФ Сергія Шойгу до Новоросійська в травні 2013 року, нова база ЧФ РФ іще далека від готовності[30]. Окрім того, природні умови у Новоросійську такі, що відповідна база не буде спроможна прийняти відповідні кораблі, в іншому випадку декілька років стоянки там зроблять кораблі повністю непридатними для подальшої служби[31]. Тобто без відповідної угоди по модернізації ЧФ РФ Кремлю ніяк не обійтися.

Настав нарешті час для того, щоб розібратися, що може отримати Україна від відповідної угоди про модернізацію ЧФ РФ. Так, можливість поступок у ціні на газ мінімальна – у вересні 2012 року віце-прем’єр РФ Аркадій Дворкович чітко заявив, що єдиною умовою зниження ціни на газ може стати лише участь України у Митному союзі. Тобто формула «флот в обмін на газ» могла спрацювати у 2010 році, але не зараз. Або українська сторона через вирішення питання переозброєння може загалом мати надію на покращення ситуації у двохсторонніх відносинах, або хоча б в окремих його сферах (ВТС, проблема кордонів у Керченській протоці)[32]. Також звучала ідея того, що в обмін на згоду на модернізацію флоту можна вимагати від РФ інвентаризації майна і землі, що знаходяться у користуванні ЧФ. Це допоможе розрахувати реальну орендну плату[33]. Ця пропозиція і справді доволі реалістична, однак постає інша проблема – а чи виконуватиме РФ таку угоду, яка суперечить її цілям. Україна уже має досвід того як Кремль виконує Будапештський меморандум 1994 року чи Велику угоду 1997 року. Власне, Кремль, який завжди робив ставку на силову політику, виконує лише вигідні собі угоди чи договори, за якими стоїть величезна військово-політична і економічна потуга. Усі інші договори із РФ, як зазначав Отто фон Бісмарк, не варті паперу, на якому вони написані. Тому власне РФ і випробовує реакцію України і можливо спробує провести варіант переозброєння, за яким офіційний Київ буде поставлений лише перед фактом того, що нові кораблі уже в Севастополі[34].

Питання стратегічні

Изображение

Доволі промовистою є карта зі славнозвісної книги Збігнєва Бжезинського «Велика Шахівниця»

Існування воєнно-морської бази РФ у Севастополі це один із історичних рубежів класичної Російської імперії. Модернізація флоту означає те, що Росія залишиться надовго в Криму. Як наслідок, якщо один з дальніх форт-постів імперії існує, отже de facto існує і сама імперія. Згода на модернізацію флоту – це опосередковане «так» на усі імперські амбіції Росії, це буде згода офіційного Києва на ту лінію, які проводить щодо нас Кремль. Тобто це буде легітимізація політики Кремля тими, проти кого вона і спрямовується. Отже як не дивно у питанні модернізації Чорноморського флоту піднімається проблема незалежності України – а згода на модернізацію ЧФ РФ стане антитезою ідеї нашої державності. У 1996-1997 роках – цей зв’язок був прямий, адже без підписання угоди про розподіл і базування ЧФ, РФ відмовлялася підписувати «Велику угоду», якою вона юридично(фактичного визнання, на жаль, не відбулося і на сьогодні – або мовою Володимира Путіна «Мы один народ») визнавала Україну як суверенну і незалежну державу. Сьогодні зв’язок між проблемами базування ЧФ РФ у Севастополі і незалежністю нашої країни більш непрямий і опосередкований, однак він усе одно присутній, що підтверджують вищезгадані слова Володимира Горбуліна. Власне, згода офіційного Києва на угоду про модернізацію ЧФ РФ лише посилить у Володимира Путіна відчуття того, що він робить правильні речі.

Тому зараз черга — за Києвом, якому слід пам’ятати слова Бісмарка, адже на кону наша державність.

P.S. Хоча про яку стратегію можна говорити  – у світлі нещодавніх заяв уряду про фактичне згортання курсу на Євроінтеграцію, у питанні модернізації ЧФ РФ нас можуть чекати лише Харківські угоди №2

http://www.oborona.ru/includes/periodics/geopolitics/2012/1106/13439485/detail.shtml
http://nvo.ng.ru/wars/2013-09-20/1_flot.html
http://vpk-news.ru/articles/17631
http://vikna.stb.ua/ua/news/2010/2/8/34831/
http://newsland.com/news/detail/id/522894/
http://galinfo.com.ua/news/70450.html
http://www.lvivpost.net/suspilstvo/n/8445
http://goloskarpat.info/blog/ukr/13837.html
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/10/121019_black_sea_fleet_talks_sd.shtml
http://www.rg.ru/2012/10/12/flot.html
http://nbnews.com.ua/ru/tema/79379/
http://www.rosbalt.ru/main/2013/02/23/1098074.html
http://politika.sevas.ru/novosti-politiki/rossiya-i-ukraina-tak-i-ne-dostigla-dogovorennosti-o-perevoorujenii-chernomorskogo-flota-
http://mid.ru/brp_4.nsf/newsline/C34812D9AA21DCD344257B3D004924BB
http://vz.ru/society/2013/4/29/630771.html
http://www.kommersant.ua/doc/2186549
http://gazeta.zn.ua/international/perevooruzhenie-ispodtishka-_.html
http://www.pravda.ru/world/formerussr/ukraine/15-03-2012/1111265-ukraine-0/
http://worldandwe.com/ru/page/Nedostatki_Bazovyh_soglasheniy_1997_g_pozvolyayut_Ukraine_prepyatstvovat_perevooruzheniyu_ChF_RF_I_ne_tolko_Soglasovan.html
http://www.ng.ru/cis/2013-10-10/1_flot.html
http://www.oborona.ru/includes/periodics/navy/2011/0117/14215364/detail.shtml
http://topwar.ru/10925-buduschee-vmf-rossiyskoy-federacii-stroyaschiesya-korabli.html
http://www.odnako.org/blogs/show_26592/
http://nvo.ng.ru/concepts/2013-06-14/1_tsusima.html
http://new-sebastopol.com/news/kommentarii/Admiral_Kasatonov_V_etom_godu_budet_spushchen_na_vodu_vtoroy_fregat_kotoriy_pridet_na_CHernomorskiy_flot
http://vpk.name/news/88543_gp_zorya__mashproekt_provelo_ispyitaniya_silovoi_ustanovki_dlya_fregata_admiral_kasatonov.html
http://ria.ru/defense_safety/20131107/975333950.html#13850511205063&message=resize&relto=register&action=addClass&value=registration
http://www.ng.ru/armies/2013-07-30/2_flot.html
http://hvylya.org/news/rossii-nechem-perevooruzhat-chernomorskiy-flot-predsedatel-komiteta-gosdumyi-po-oborone.html
http://www.kuban.aif.ru/politic/details/494652
http://svpressa.ru/politic/article/66238/
http://delo.ua/world/rossijskie-smi-chernomorskij-flot-dushat-gazom-186503/
http://www.uceps.org/ukr/expert.php?news_id=3933
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25131948.html

Данна стаття вперше була опублікована у молодіжному інформаційно-аналітичному інтернет-журналі Штрих-code. Залишайтеся з нами! 🙂

http://mskod.com/vladivostok-u-vladivostok-a-sevastopol-u-novorosiysk-abo-problema-pereozbroyennya-chornomorskogo-flotu-rf-v-ukrayinsko-rosiyskih-vidnosinah/ 

 

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s